Лазерне очищення, також відоме як лазерне видалення матеріалу або лазерна абляція, – це передовий метод очищення, який використовує високо-енергетичний лазерний промінь для опромінення поверхні заготовки, спричиняючи миттєве випаровування або відшаровування поверхневих забруднень, таких як іржа, покриття та масло. Ця технологія характеризується тим, що вона не-абразивна, не-контактна, не-пошкоджує основу та екологічно чиста.
У 1965 році Нобелівський лауреат Артур Шавлоу виявив, що чорнило випаровується і зникає, коли друкований папір опромінюється імпульсним лазером, і вперше запропонував концепцію «лазерного стирання». У 1969 році SM Bedair та інші спробували використати лазери для видалення кисню та сірки з поверхні нікелевих матеріалів. У 1973 році дослідницька група Асмуса повідомила про експерименти з лазерного очищення творів мистецтва. У 1987 році Запка подав заявку на перший патент на лазерне очищення в Німеччині, і в тому ж році дослідницька група радянського вченого Петрова опублікувала першу визнану статтю про лазерне очищення мікрочастинок. Технологія лазерного очищення застосовувалася в таких сферах, як виробництво чіпів, видалення іржі в літаках і кораблях, реставрація артефактів, очищення форм і виробництво залізничного транспорту.
